Екологічна освіта визначається як освітня дія, яку здійснює громада з метою створення усвідомлення дійсності на універсальному рівні. Крім того, це дозволяє членам суспільства поєднуватися в боротьбі один з одним за природу. Його головна мета полягає у створенні цінностей та установок у людей для перетворення реальності.
Історія екологічної освіти виникла в 1948 році в середині засідання Міжнародного союзу охорони природи (МСОП) у Парижі, коли Томас Притчард, заступник директора з охорони природи в Уельсі, зазначив, що це потрібно робити зміна терміну освіти для збереження, для більш альтернативи, що в даному випадку було екологічна освіта.
Але не все розпочалось там, оскільки зародження екологічної освіти датується багатьма роками тому, коли людина та довкілля мали важливі стосунки і готувались до них. Але лише цей термін почав застосовуватися як такий наприкінці 60 -х - на початку 70-х років, на той час почав зростати інтерес і занепокоєння щодо нещасних умов, в яких знаходилось довкілля.
Дуже важливою метою екологічної освіти є досягнення розуміння як окремими людьми, так і громадами складної природи довкілля, що є результатом взаємодії різних її аспектів, серед яких: фізичний, біологічний, соціальний, культурний, економічна, серед інших. Таким чином вони набувають знань, цінностей та практичних навичок, щоб відповідально та ефективно брати участь у запобіганні та вирішенні екологічних проблем та в управлінні якістю навколишнього середовища.
Серед характеристик екологічної освіти є:
- Постійна освіта.
- Глобальний підхід.
- Вирішення проблем.
Тому екологічна освіта, окрім обмеження конкретним аспектом освітнього процесу, повинна бути міцною основою для вироблення нового способу життя. Це має бути освітня практика, відкрита для громади, щоб члени суспільства брали участь та підвищували обізнаність щодо навколишнього середовища та шкоди людині.
