Кесарів розтин визначається як тип хірургічного втручання, при якому робиться хірургічний розріз в області черевної порожнини, а матка матері, яка відома як лапаротомія, виконується з метою вилучення одного або декількох немовлята. За даними ВООЗ, використання цієї хірургічної техніки рекомендується лише тоді, коли вагінальні пологи можуть спричинити медичні ускладнення. Важливо розрізняти кесарів розтин та епізіотомію, остання являє собою розріз промежини, який проводиться для полегшення пологів. Зі свого боку кесарів розтин роблять на малому тазу. Спочатку кесарів розтин проводили лише тоді, коли мати померла, а плід ще був живий в утробі.
З плином часу його починали проводити в тих випадках, коли пологи через піхву були надзвичайно складними. В даний час це акушерська хірургічна операція, яка проводиться з найбільшою частотою, тому що вона вважається найбезпечнішою процедурою, щоб уникнути ускладнень вагінальних пологів і одночасно забезпечити добробут плода.
Ті жінки, які перенесли цю операцію, можуть отримати загальну анестезію, як епідуральну, так і спинномозкову. У разі епідуральної анестезії вона німіє нижню частину тіла через ін’єкцію, яка вводиться прямо в хребет. З іншого боку, спинальна анестезія, як і попередня, німіє нижню частину тіла, однак у цьому випадку ін’єкція робиться безпосередньо в спинномозкову рідину.
За допомогою цієї техніки дитина народжується через порізи живота та матки. Згодом матка закривається за допомогою швів, які з часом розчиняються. Ці пункти також будуть відповідати за закриття шкіри живота.
Важливо зазначити, що кесарів розтин є абсолютно безпечним, однак з цієї причини це все ще є хірургічне втручання, яке включає ризики та ускладнення, які необхідно враховувати. Одужання після кесаревого розтину зазвичай займає більше часу, ніж вагінальне розродження.
