Коацервати або протоелементи також можна визначити як набір колоїдних молекул, у яких молекули води жорстко орієнтовані відносно них і оточені плівкою води, яка чітко обмежує коацервати рідини, в якій вони плавають через повітря.
Коацерват - це глобула, утворена мембраною, що має хімічні речовини всередині; зі збільшенням його складності коацерват відокремлюється від води, утворюючи незалежну одиницю, яка, проте, взаємодіє з навколишнім середовищем.
Саме радянський біохімік Олександр Опарін відкрив і охрестив їх, ставши важливим кроком для пояснення розвитку життя на Землі.
Олександр Опарін запевнив, що можна виробляти неживі ліпідні мембрани, і після численних експериментів отримав краплі високого складу в біологічних молекулах, які були присутні, але відокремлювались від водного середовища через первинну мембрану. Саме ці краплі він охрестив іменем коацерватів. Крім того, Опарін міг також продемонструвати, що хімічні реакції відбуваються всередині коацервату, що призводить до утворення різних систем, які стають все більш складними.
У коацерватах розвиваються хімічні реакції, які викликають дедалі складніші системи. У міру розвитку ускладнень коацервати відокремлюються від водного середовища і стають незалежними одиницями, які взаємодіють з навколишнім середовищем.
Можна сказати, що коацервати - це зерна або краплі, які розмежовані мембраною. Це набори молекул, які мають дві фази: молекули води оточують зерна, що мають різні хімічні речовини. Це утворює шар, який відокремлює коацервати від рідини, в якій вони розвиваються.
Одна з теорій вказує на те, що в ранній атмосфері Землі були вода, вуглекислий газ, аміак і метан. Електричні розряди та сонячні промені створили умови для появи коацерватів, які мали б з’явитися в океані, де вже були знайдені різні органічні речовини. Поглинання цих органічних матеріалів дозволило живити коацервати, які почали розвиватися і утворювати більш складні молекули.
