Він називається ГІС (Географічна інформаційна система) для всіх тих комп’ютерних програм, призначених для зв’язку даних конкретного просторового розташування, що дозволяє користувачеві консультуватися, взаємодіяти, маніпулювати та модифікувати представлену модель. Це досягається завдяки об'єднанню таких елементів, як апаратне та програмне забезпечення, на додаток до характеристик місця, яке має бути представлене віртуально. Ця інноваційна технологія, як правило, використовується для науково-ретельних досліджень, запобігання та планування стихійних лих, археологічних розкопок та містобудування, а також у картографії, соціології та історичній географії.
Близько 15 000 років тому в печерах Ласко, розташованих у Франції, кроманьйонець відповідав за представлення тварин, на яких вони полювали, розміщуючи їх у ряд рядків, що нагадували шляхи міграції цих тварин. Лікар Джон Сноу, англійський лікар, у 1854 році відповідав за картографування карти захворюваності на холеру в районі Сохо, Лондон, таким чином започаткувавши шлях епідеміології, окрім того, що сприяв примітивному географічному методу, який відповідає за об’єднати всі географічні явища, пов’язані якимось чином. На початку 20 століття була розроблена фотолітографія, яка розділяє карти на шари; пізніше, у 1962 р., у Канаді тестувались CGIS (Канадська географічна інформаційна система), що дозволило уряду оцінити рекреаційні площі та площі, розташовані під посівами, на основі даних, зібраних канадською земельною інвентаризацією.
В даний час ці системи аналізу інформації значно еволюціонували. Це підтверджується невідомими, які він може вирішити, враховуючи характеристики та конкретне розташування конкретного простору, використовуючи: розташування, стан, тенденцію, маршрути, настанови та генерацію моделей.
