Живопис у Стародавній Греції є дещо складною особливістю грецького мистецтва з точки зору аналізу, оскільки йому бракує для цього ресурсів. Збереглося мало прикмет цього виду грецького мистецтва, серед яких є деякі шматки дерева, кам’яні плити тощо. Ось чому для того, щоб відкрито вивчати грецький живопис, потрібно перейти безпосередньо до живопису на кераміці, оскільки в ньому є багато частин.
Живопис у Стародавній Греції часто використовувався для оздоблення будь-яких споруд, будь то цивільних, релігійних чи похоронних. Таким же чином одяг та волосся, які представляли скульптури.
На думку поціновувачів історії, картини, які справді мали цінність на той час, були картини, зроблені на борту, однак через те, що дерево є матеріалом, який з часом зношується, в даний час роботи не виконується. У цьому матеріалі, що підлягає вивченню, збереглися лише випадкові поховальні таблички, знайдені в Єгипті, які оцінюються як продовження греко-римської живописної традиції.
Виникнення грецького живопису залишалося пов’язаним з геометричними формами і зазнало глибокого впливу сирійського та єгипетського мистецтва. Навіть коли домінування малюнка та лінії в живописі було збережено, також були створені ідентичність та власні риси.
Серед основ, які найбільше використовувались у грецькому живописі, можна виділити: стіни, дерев'яні листи та мармурові плити. Однак основою, яка використовувалася найбільше, була дерев’яна дошка.
Що стосується діапазону кольорів, який грецькі художники часто підбирали, це: жовтий, білий, синій, червоний, чорний, фіолетовий, зелений та коричневий.
Грецькі живописці відзначились висловлюванням у своїх творах фігур з міфологічних сцен, історичних битв та легенд. Портрет, карикатура та мотиви, орієнтовані на природу, розвивалися, і з часом їм вдалося набути великого значення. Так само малювались і повсякденні ситуації людей того часу.
