Це військовий та політичний рух, що виник у Пруссії, яка вважалася одним із найважливіших центрів мобілізації солдатів та озброєнь у старій Європі. Так само вона була також однією з великих держав, не тільки тому, що була мобілізаційним пунктом, вона славилася також якістю своїх військових сил. Здебільшого це розуміється як ідеологія, яку генерали застосовували на практиці, особливо під час Першої та Другої світових воєн, в якій німці ототожнювались з цією філософією завдяки впливу таких діячів, як Гітлер, який реорганізував вимерлу прусську армію, яка була зруйнована після Першої світової війни та Версальського договору.
Однак історія пруссіанства не є повною без історії того, як воно виникло. Пруссія була однією з найкращих країн у військових справах завдяки своїм королям, таким як Гільєрмо I, Федеріко Гільєрмо II і Федеріко II, які мали великі дари на час планування стратегій нападу та їх виконання. Їхні землі простягалися до Балтійського моря і межували з такими країнами, як Голландія та Бельгія. Це було одне з найважливіших моментів для Німеччини щодо можливості об’єднатися в 1871 році; на додаток до цього, він також був адміністративним районом під час Другої світової війни, ставши наприкінці цього частиною Франції, Великобританії, США та Радянського Союзу.
Для всіх війн, в яких ця ідеологія використовувалась як центральний момент, вона визначалася як втручання військовослужбовців у політичні дії, так само, як пропонує уряд, заснований на централізмі та перебільшеній владі.
