Термін синхротрон - це слово, що використовується у фізичному середовищі для визначення прискорювача частинок, сконструйованого у формі геометричної вершини, що дозволяє збільшувати кінетичну енергію електронів, утримуючи їх по колу і, в свою чергу, надання нової функції процесу. Його метою є аналіз природи речовини. Ця машина почала використовуватися на початку 20 століття, і вона з часом набувала різних форм та видів використання. Він складається з трубки, в якій заздалегідь створювався вакуум у вигляді великого кільця, через яке рухаються позитивні та негативні заряджені частинки.
Конструкція трубки може бути круглою, прямою або спіральною, вона оточена електромагнітами, які дозволяють частинкам циркулювати через центр трубки. Ці частинки потрапляють у трубку після того, як вони були прискорені до декількох мільйонів електрон-вольт. Щоб молекули могли утримуватися на постійній орбіті, необхідно, щоб вони прискорювались в одній або декількох точках кожного разу, коли вони обертаються. Сила електромагнітів буде збільшуватися, як частинки досягають енергію.
Синхротрон має різне використання, деякі з них такі: він сприяє досягненню в галузі біології, фармакології, нанотехнологій. Підвищує ефективність антибіотиків. Сприяти боротьбі з небезпечними вірусами.
У ядерній фізиці дуже поширене використання синхротронів більш високої інтенсивності, тоді як у галузях науки (медицина та технологія) використовуються менші потужності. Синхротрон дозволить більш точно зрозуміти структуру речовини, таку як макромолекули або кристали білка, таким чином можна спостерігати клітини у трьох вимірах, досліджувати молекулярні структури викопної речовини та мати можливість глибоко знати рівень забруднення повітря або грунту.
