Вільна зона визначається як територія нації, фізично обмежена та підпадає під особливий податковий та митний режим. Ця територія присвячена виробництву та збуту товарів на експорт, а також наданню послуг, пов’язаних з міжнародною торгівлею. Згідно з митним законодавством вільні зони вважаються зонами, що звільняються. Метою цього географічного району є залучення іноземних інвестицій, зв'язок національної економіки з міжнародною, пошук економічної свободи та інвестицій для отримання робочої сили, сприяння, якнайбільше, технологічному оновленню, серед іншого.
Слід зазначити, що вільні зони мають давню історичну традицію в міжнародній торгівлі, її існування приблизно в 1500-х роках.
Вільну зону можна класифікувати за діяльністю, яка відбувається в них;
- Вільна промислова зона: де переважає виробництво, складання або будь-який вид економічного вдосконалення товарів для експорту чи реекспорту.
- Зона вільної торгівлі послугами: тут виявляється надання послуг, пов’язаних з міжнародною торгівлею (транспорт, страхові компанії тощо).
- Комерційна вільна зона: вона регулює комерціалізацію національних та міжнародних товарів, призначених для експорту чи реекспорту, без здійснення діяльності, що змінює характеристики товару або змінює його походження.
Країнами з численними вільними зонами є Великобританія (14), Кабо-Верде (12), Аргентина та Уругвай (9), Німеччина та Колумбія (5), Іспанія, Італія, Туреччина, Перу (4) та ін.
