У загальному розумінні експериментальну психологію називають такою, яка використовує спостереження та експерименти для вилучення законів психічних процесів та поведінки. Наскільки використання експериментального методу гарантує наукову практику, найбільш наукова частина психології точно ототожнюється з експериментальною психологією.
Експериментальна психологія фундаментально склалася в рамках трьох підходів: менталіст у психології Вундта, біхевіорист (який прийшов до розгляду психології як частини природознавства) та когнітивний. Найбільш обговорювані теми, в яких ця дисципліна є найбільш успішною, стосуються когнітивного виміру психіки (відчуття, сприйняття, увага, пам’ять, думка, мова) та навчання.
Наприклад, експериментальна наука вважає, що явища свідомості можна вивчати в стилі експериментальної науки, тобто, як і будь-яку іншу область реальності, її можна аналізувати з точки зору причинно- наслідкових зв'язків, що дозволяють спостерігати передбачувані зв'язки у певних подіях, позначених причинно-наслідковим ланцюгом.
Іншими словами, експериментальний метод хвалять за те, що він є синонімом точності та точності, як показує математичне поле. Особливо хвалять тих, хто піднімає цінність раціональності до вищої сили. З іншої точки зору, філософія показує, що існують області людини, які неможливо проаналізувати з точки зору точного.
Наприклад, почуття не піддаються кількісному вимірюванню. Експериментальна психологія бере за предмет вивчення, серед інших тем: відчуття та сприйняття, пам'ять як форму знань, процес навчання, мотивацію людини, почуття та емоції, емоції внутрішнього світу та соціальні відносини. Експериментальна психологія стає важливим інструментом для кращого розуміння людини.
Цей метод починається з спостереження за реальністю в найчистішому науковому стилі, що починається з аналізу фактів, за допомогою яких можна встановити гіпотезу. Основною метою експериментальної психології є розуміння поведінки людини. Для досягнення цієї мети проводяться експерименти з людьми, але переважно з тваринами.
Психологію також можна класифікувати за використовуваним методологічним терміном, у цьому випадку експериментальна наука імітує процес точної науки для визначення моделей поведінки людини. Експериментальна наука, як і сама наука, використовує спостереження для вилучення загальних законів, що пояснюють психічні процеси та поведінку людини.
Звичайно вказувати на В. Вундта як засновника цього підходу при створенні першої експериментальної лабораторії психології в Лейпцигу в 1876 р. Вираз "експериментальна психологія" також використовується для позначення частини психології В. Вундта: він вважав простіші психічні стани, такі як сприйняття, відчуття, акти почуття та акти волі, і їх можна було вивчати експериментальними методами, які до того часу використовувались лише у фізіології; контрольоване самоаналіз за допомогою фізіологічних записів та експериментів, на його думку, дозволить створити психологію, яку він назвав експериментальною або індивідуальною.
