Теорія егоїстичних генів - це заголовок тексту, опублікованого зоологом та еволюційним біологом Річардом Докінзом, де йдеться про теорію еволюції. Ця теорія була сформульована в 1976 р. Шляхом розкриття цього тексту. У ньому ви можете побачити, як автор намагається пояснити, як насправді є гени, а не люди чи види, які обрані природою.
Хоча ця теорія взагалі не змінює вже усталену концепцію еволюції, вона враховує принцип ідеї, яка була зрозуміла і яка була глибоко досліджена (з урахуванням її плюсів і мінусів) науковою спільнотою яка в певних аспектах його відкинула, а в інших прийняла.
У наш час, намагаючись пояснити еволюцію, неможливо не торкнутися теми генів. Теорія, сформульована Докінзом, встановлює, що саме гени створили зручну реакцію організму на навколишнє середовище. Цей генетичний внесок дав еволюційну теорію був необхідний, щоб бути в змозі пояснити деякі фізичні і поведінкові характеристики, які були розроблені в ході попередніх робіт, як, наприклад, теорії виду, формі Дарвіна. Тут він сказав, що лише найбільш пристосований організм мав можливість залишити потомство. Однак егоїстична теорія генів говорить, що лише найпридатніші гени відповідають за тему, яка залишає потомство, що є абсолютно правдивим.
Докінз намагається переосмислити поняття гена, кваліфікуючи його як спадкову одиницю, здатну породжувати один або кілька конкретних ефектів. Ці гени використовують переваги організмів, щоб розподілятись серед популяції і, таким чином, забезпечувати їх тимчасове продовження за межі особини.
Докінз використовує риторичну фігуру, в даному випадку метафору, коли він посилається на егоїстичні гени, намагаючись змусити читача легше засвоїти інформацію, чого він міг досягти, оскільки теорія була дуже популярна серед його аудиторії де більшість не були вченими
